А
Автономна мова – мова, що не
користується системою будь-якої мови. Це окремі звукосполучення, наприклад нца(так,
добре, смачно, визначення приємного; маляка (щось погане) тощо.
Автономна мова розвивається при затримці мовного розвитку при амалії. Для
автономних слів властива їх багатозначність . Їх значення часто залежить від
конкретної ситуації і тону, яким вони вимовляються.
Автоматизація звука – етап при корекції
неправильного звука. Проводиться за постановкою звука. З точки зору вищої
нервової діяльності. Введення звука в слова, фрази і в самостійну мову.
Аграматизм – порушення
граматичної будови мови (усної і письмової на грунті патологічних змін мовної
зони головного мозку. Аграматизм зустрічається також у мові глухонімих,
туговухих, при затримці мовного розвитку в наслідок недостатнього опануванню
мовою.
Агнозія – порушення процесів
впізнавання, втрата впізнавання добре відомого. Розпізнають основні форми
Агнозії: акустичну (слухову), оптичну (зорову) і тактильну.
Аграфія – повна втрата
здатності писати при ураженнях головного мозку; спостерігається при афазії.
Адаптація – пристосування
органів відчуттів до діючих на них подразників.
Акалькулія – це порушення
рахунку. Хворі пізнають цифри і виконують усі арифметичні дії, оперуючи цифри
лише до 10. Багатозначні числа і операції з ними зовсім неприступні.
Акупат – Людина з порушенням
слуху (глуха або слабочуюча).
Акупатія – порушення слуху
(глухота або туговухість).
Акустичний – слуховий.
Алалія – відсутність або
недорозвиток мови у дітей при нормальному слухові і первинно збереженому
інтелекті.
Алаліки – це безмовні від
народження діти. Вони можуть розуміти мову (моторна алалія), а інколи, але
рідше, не розуміти її (сенсорна алалія).
Алексія – повна втрата
здібності читати при ураженні мозку (захворювання, травми). Алексія
спостерігається при алалії.
Амімія – відсутність мімічних
рухів, спостерігається при парезах, паралічах.
Аналізатори – складні нервові
механізми, які забезпечують найтонший аналіз подразнень, які сприймаються
організмом вищих тварин і людини із зовнішнього і внутрішнього середовища.
Аналог – дещо схоже чи
подібне.
Анамнез – відомості про
хворого, його життя, про захворювання та їх течію.
Анартрія – рухомовного апарата
– повна втрата здібності вимовляти звуки переважно на грунті захворювань мозку.
Це не що інше як важка форма дизартрії.
Аномалія – відхилення від норми
будови і функції тільки якої-небудь одної окремої частини органу, або всього
організму.
Аномальні діти – які мають відхилення
від нормального психофізичного розвитку. Аномалії або дефекти.
Артикуляція – робота мовного
апарата (язика, губ, піднебінної завіси, гортані) при вимовлянні звуків).
Атеросклероз – хронічні хворобливі
зміни стінок артерій внаслідок скупчення на внутрішній поверхні артерій жирових
речовин у вигляді жовтуватих пластинок.
Аудіометр – електроакустичний
прилад для дослідження слуху. Дослідження слуху на аудіометрі називають
аудіометрією.
Афазія – повна або часткова
втрата здатності говорити (моторна афазія) або розуміти мову (сенсорна афазія)
без порушення елементарного слуху. На грунті ураження мовної зони мозку.
Афонія – повна відсутність
голосу. Безголоса мова при захворюванні гортані (запалення, пухлини) і деяких
нервових захворюваннях.
Афект – вид емоційного стану
(яскравість, здивування, страх і ін.).
Б
Батаризм – дуже швидка мова з
вираженими вадами вимовляння і пропускання звуків.
Брадилалія – патологічно
уповільнений темп мови.
Брадіфразія – повільна мова
(синонім).
Брока центр – ділянка кори
головного мозку, розміщена в задній частині головної півкулі, являється центром
рухової мовної функції. При враженні брока центра людина не може вимовляти
слова.
В
Верніке центр – ділянка кори
головного мозку, розміщеної в задньому відділі верхніх вискових звивин лівої
півкулі; являється центром сприймання мови.
Вібрант – дричажний звук.
Внутрішня мова – мова про себе, мова
подумки.
Велярне р – утворення сурогату
звука р шляхом вібрації піднебінної завіси.
Г
Гамацизм – недоліки вимови звуків
г, ґ.
Генезис – походження.
Гімнастика мови – система вправ для
мовних органів за інструкцією логопеда.
Гнусавість – неприємний носовий
відтінок звуків мови і голосу. Спостерігається при ринолалії, носовому
стигматизмі, дизартрії.
Голос – сукупність
різноманітних по висоті, силі і тембру звуків, які утворюються завдяки
голосового апарата.
Графічна мова – письмова мова.
Гуління – голосові реакції
дитини в 2-3 місяці життя, рання стадія лепету.
Д
Двомовність – однаково досконале
володіння двома мовами.
Дефектологія – наука про,
закономірності розвитку, виховання і навчання, які мають фізичні і психічні
недоліки.
Дизартрія – порушення
звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату.
Дисграфія – часткова втрата
здатності писати. При дисграфії письмо здійснюється з грубими і своєрідними
помилками, не пов’язаними з знаннями граматичних правил.
Дислалія – порушення звуковимови
при нормальному слухові. По причинах виникнення розрізняють дислалію:
фізіологічну і органічну.
Дислексія – часткова втрата
здатності читати.
Дисфонія – часткове порушення
голосоутворення. В основі дисфонії лежать гострі і хронічні захворювання
гортані.
Дифтонг – сполучення двох
голосних звуків в одному складі; в українській мові звука й з голосними.
Диференціація звуків – етап в корекційній
роботі по впровадженню правильної звуковимови, який направлений на розвиток в
логопата вмінь відрізняти даний звук від близького по звучанню чи по місцю і
способу утворення.
Е
Експресивна мова – це зовнішня активна
мова: усна звукова мова та письмова.
Емболофразія – вживання заїкуватими
і афазиками, а інколи і особами які погано володіють мовою, різних
невідповідних вигуків або слів, які зовсім непотрібні і тільки заважають
розумінню змісту мови.
Енцифаліт – запалення головного
мозку.
Ентіологія – вчення про причини
захворювання.
Ехолалія – автоматичне
повторення чужих слів. Спостерігається при сенсорних афазії і алалії.
З
Заїкання – порушення темпу і
ритму мови судомного характеру. Обумовлено мовними судомами (клонічними,
тонічними і мішаними).
І
Ідіотія – найбільш глибока
ступінь олігофренії.
Імітативні слова – звуконаслідувальні
слова. Наприклад: тук-тук (молоток),тік-тік (годинник) ін..
Імпресивна мова – це внутрішня пасивна
мова.
Інверсія – зворотній порядок
слів.
Іннервація – забезпечення органів
або тканин нервами.
Інспірація – вдих.
Інсульт – раптове ураження з
втратою свідомості, яке супроводжується паралічами внаслідок порушення
мозкового кругообігу.
Інтелект – пізнавальна
діяльність людини, мислення.
Й
Йотацизм – розлади вимови
фонеми й.
К
Каппацизм – зібраний термін,
який означає неправильну вимову фонем к, г, ґ, х. У звуковому значенні –
неправильна вимова фонеми к.
Комунікація – функціональна перебудова.
Корекція – виправлення.
Л
Лабіалізація – виразні опуклі рухи
губ при вимовлянні голосних звуків о, у – хороша лабіалізація властива
хорошій дикції.
Лабільність – нестійкість,
слабкість.
Лексика – сукупність слів
якої-небудь мови, її словниковий склад, що постійно збагачується новими
словами.
Ламбдацизм – порушення вимови
фонем л, л'.
Ларингіт – гостре або хронічне
запалення гортані внаслідок інфекції (кір, грип), або внаслідок різкого
охолодження.
Логоневроз – порушення мови
пов'язане з загальним неврозом, заїкання.
Логопат – людина з порушенням
мови.
Логопедія –
педагогічна наука, яка вивчає порушення мови та розробляє методи їх
профілактики та усунення.
Логопед – педагог дефектолог,
який займається логопедичною роботою.
Локалізація – місце розвитку
хворобливих процесів.
М
Менінгіт – запалення мозкових
оболонок , яке розвивається у результаті проникнення у мозок різних
мікроорганізмів.
Модуляція голосу – зміна висоти голосу
в зв’язку з інтонацією.
Моторика – система рухових
реакцій людини.
Мутація – зміна голосу у
підлітків (більш виражена у хлопців) у період статевої зрілості (14-15 років).
Мутизм – німота, відсутність
мови, яка може виникнути з різних причин, наприклад, на грунті глухоти,
психічного захворювання.
Н
Навички – автоматизовані дії.
Назальний – носовий (звук).
Обтуратор – пластинка для
закриття дефекту твердого піднебіння при розщепленні піднебіння.
Олігофренія – недорозвиток
складних форм психічної діяльності, які виникають внаслідок ураження
центральної нервової системи.
Ортопедія – вивчення,
профілактика та лікування деформацій різних органів.
П
Парагамацизм – стійка заміна звука г,
ґ іншими звуками.
Парайотацизм - стійка заміна звука й
іншими звуками.
Паракапацизм – зібраний термін,
заміна к, г, х іншими звуками. У вузькому значенні заміна звука к,
іншими звуками.
Параламбдацизм – стійка заміна фонем л,
л' іншими звуками.
Паралін – позбавлення здатності
м’язів до скорочення внаслідок порушення іннервації.
Параротацизм – стійка заміна фонем р,
р' іншими фонемами.
Парасигматизм – стійка заміна в
усній мові свистячих і шиплячих звуків іншими звуками.
Парахітизм – стійка зміна фонеми х
іншими.
Парез – неповний параліч.
Параніми – слова, які
відрізняються один від одного тільки одним яким-небудь звуком.
Паталогічний – хворобливий.
Перверсія – спотворення.
Поліглот – людина, яка володіє
кількома мовами.
Поліомеліт – запалення сірої
речовини мозку. Уражаються і ядра довгастого мозку.
Постановка звука – виклик правильного
звука.
Прогнатія – виступання верхньої
щелепи вперед.
Прогенія – виступання нижньої
щелепи вперед.
Р
Ритміка – система фізичних
вправ, побудованих на основі зв’язку руху з музикою.
Ротацизм – не вимовляння звука р,
р' або його дефектна вимова (гаркавість).
Респіраторний – дихальний.
Рецептивна мова – розуміння мови інших
людей. Імпресивна мова.
Ринолалія – патологічне порушення
тембру голосу і звуковимови. Розрізняють три форми ринолалії: відкриту, закриту
і мішану.
С
Сенсомоторний – чуттєво – руховий.
Сенсорний – чуттєвий.
Симптом – ознака захворювання.
Сигматизм – розлади вимови
свистячих та шиплячих звуків.
Словник активний – наявність слів, яким
одна людина постійно користується в своїй мові.
Спонтанна мова – самостійна мова,
мимовільна.
Скандована мова – мова з підкріпленою
артикуляцією, виразно розчленована на склади.
Склероз множинний
(розсіяний) – захворювання головного і спинного мозку інфекційної природи. При розсіяному
склерозі виникають рухові розлади.
Т
Тактильний – дотиковий.
Тахілалія – патологічно
прискорений темп мови.
Тембр – індивідуальне
забарвлення голосу.
Туговухість – стійке зниження слуху,
при якому виникають труднощі у сприйманні мови.
У
Увелярне Р – вид гаркавості –
утворення сурогату звука Р шляхом вібрації язичка.
Уранопластика – пластична операція при
розщепленні піднебіння.
Ф
Фарингіт – гостре або хронічне
запалення глотки.
Філогенез – процес розвитку всіх
живих організмів з моменту існування їх на Землі.
Фобії – патологічні надумані
страхи, спостерігаються при заїканні.
Фонастенія – функціональна
слабкість голосового апарату. Гортань швидко втомлюється.
Фонема – звук мови, який
служить основною ознакою розрізнення слів.
Фонематичний слух – словесний мовний слух,
на основі якого розвивається мова.
Фонетика – звуковий склад мови;
розділ лінгвістики (граматики), який вивчає звукову будову мови.
Фонологія – розділ фонетики, який
вивчає використання фонем для утворення слів.
Фрикатив – фрикативний
приголосний, щілинний пропеорний звук (ф, в, с, ш, ж, х, та ін.), який
утворюється тертям струменя повітря, особливо у місцях найбільшого зближення
окремих артикуляційних органів.
Х
Хейлопластика – пластична операція при
розщепленні верхньої губи.
Хітицизм – неправильна вимова
звуку Х.
Ц
Церебральний – мозковий, який
належить до великого мозку.
Немає коментарів:
Дописати коментар